3 липня Білорусь відзначила День незалежності

3 липня Білорусь відзначила День незалежності. На превеликий жаль, тієї справжньої НЕЗАЛЕЖНОСТІ, до якої так історично прагнув народ Білорусі, в країні практично не залишилося. Як і свободи та демократії…

Дату 3 липня встановили за підсумками республіканського референдуму у 1996 році.

Саме 3 липня 1944 року війська СРСР звільнили Мінськ від окупаційних військ нацистської Германії. Це свято «зі сльозами на очах» для всього білоруського народу. День пам’яті загиблих. Тих, хто поклав життя за визволення Білорусі від фашистської навали. Тих, хто вірив, що робить це за для щастя та миру білорусів. За для незалежності рідної країни.

За іронією долі, саме 1996 рік став початком втрати Незалежності. На тому самому республіканському референдумі, за підсумками якого була встановлена дата святкування білорусами Дня незалежності, Лукашенко зміг «продавити» рішення, які стали першим кроком до втрати самої мети перемоги – свободи та незалежності. Під розпливчатими формулюваннями «зміни до конституції запропоновані президентом/парламентом» Лукашенку вдалося відібрати у білорусів «Погоню» та біло-червоно-білий прапор як символи боротьби з ворогами, зробити російську мову державною, розширити свої повноваження та розігнати парламент, замінивши його на підконтрольні національні збори.

Саме з того часу Білорусь почала поступово втрачати суверенітет та право на власний самостійний шлях розвитку. Російська влада робить практично усе можливе, щоб перетворити Незалежну Білорусь на прикордонну провінцію «Нової Імперії». Вже на час проведення республіканського референдуму існували договір про дружбу, добросусідство та співробітництво від 21 лютого 1995 та договір про утворення Співтовариства Росії і Білорусі від 2 квітня 1996. Однак їх було недостатньо для повернення «в родную гавань». Отримавши більше влади Лукашенко приступив до створення так званої «Союзної держави Росії та Білорусі». Такі політичні маневри викликали масові акції протестів, які жорстоко придушувалися внутрішніми військами.

Пізніше були підписані договір про Союз Білорусі і Росії від 2 квітня 1997 та договір про створення союзної держави Росії та Білорусі від 8 грудня 1999 року. Під тиском суспільства фінальну версію все ж було підкоректовано в напрямку збереження зовнішніх ознак суверенітету Білорусі, однак це не зупинило процесів поглинання суверенної країни сусідом-агресором.

Ситуація в країні все більше нагадує окупацію країни ворожим для білорусів режимом, який опирається на проросійських силовиків. Фактично, це і є окупація. Режим та його прихильники все більше віддаляються від національного білоруського етносу, зневажаючи на уподобання та спрямованість переважної більшості населення.

Національне повстання 2020 року дало надію, що білоруський народ уникне історичної смерті у найближчій історичній перспективі. Втім, масові демонстрації хоч і тривали кілька місяців, та жодних результатів не досягнули. І якщо спочатку Лукашенко скидався на загнаного звіра, який боїться протестів і не впевнений у собі, то зараз білоруський диктатор уже повернув собі спокій і повільно, але системно здійснює терор проти опозиції.

Білорусам потрібно визнати, що боротьба за їхню демократію й незалежність є по суті боротьбою з Росією, а не тільки з Лукашенком. Бацька – просто уособлення російської моделі влади і залежності від Кремля, тому неможливо досягнути демократії й поваги до базових прав людини, не ввійшовши у фазу конфлікту з Росією. Це доведено Україною.

Лукашенко за вказівками Кремля знищує Білорусь. Знищує її національну свідомість та самоідентифікацію. Знищує мову. Вже восени білоруськомовних затриманих позначали фарбою для більш жорсткого поводження у в’язницях. Зараз перейшли в наступ на системотворчі пункти білоруського національного суспільства. Незалежні інформаційні ресурси, в тому числі більшість білоруськомовних, у країні закриті або заблоковані, а всі крамниці, що продають товари з етнічною та національною символікою, зачинені.

Провладні історики виступають із абсурдними заявами, намагаючись дискредитувати національних героїв та національну символіку. З кіосків «Білсоюздруку» викидають найновіші білоруські чи двомовні видання, такі як «Народна воля» або «Наша історія».

Беззахисний народ не може перемогти у відкритому протистоянні з озброєним військом. І сьогодні немає сумнівів, що у випадку реальної загрози режимові лояльні до нього люди в погонах легко розстріляють із бойової зброї будь-яку кількість демонстрантів і придушать їх танками. Якщо буде такий наказ. А він обов’язково буде. Бо судьба Білорусії вирішується не у Мінську, а у Кремлі. А Путіну начхати на можливі жертви. Злодійський режим не зупиниться ні перед чим заради своїх загарбницьких планів.

Україна пройшла свій важкий шлях до справжньої свободи та Незалежності. Хтозна, якби тоді, 7 років тому, справжні українці не зціпили зуби й не дотиснули режим Януковича, як ситуація виглядала б зараз. У волелюбного народу Білорусі теж немає іншого шляху, ніж дотиснути прокремлівський режим Лукашенко. Заради Майбутнього. Заради Свободи. Заради Незалежності!

3 липня українці разом з білорусами вшанували пам’ять загиблих у протестах проти злочинного режиму та фальсифікації виборів у 2020 році покладанням квітів до Посольства Білорусі у Києві. Представники ГО «АРДІС», як і весь народ України, підтримують братську Білорусь у прагненні до свободи, справедливості та незалежності.

Україна і Білорусь поруч. Ми – разом!
Живе Білорусь!

Джерело: https://www.facebook.com/fedorenkojurii/posts/336994624626200

от gaslo

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *